понеділок, 25 серпня 2014 р.

Книжковий огляд: Ірен Роздобудько "Перейти темряву"

     Люблю цю письменницю. У нас з нею цікаві відносини: то я у захваті від її книги і всім її рекламую, то іноді трішки мене розчаровує, а іноді просто насолоджуюсь її стилістикою, мовою. Але єдине я знаю точно-мені важко пройти повз її книги у книгарні. 

     Цього разу мені трапила до рук її книга "Перейти темряву". Знову жіночі долі (я не втомлюся про них читати), детективна історія, людські пороки. Сюжетна лінія побудована у вигляді пазлу, який розкиданий по книзі, і тільки останній розділ розставить всі крапки над "і".

     Почуття щастя прекрасне і в той же час підступне. Будучи щасливою людина не бажає помічати проблеми інших, співпереживати щиро чи допомогти у їх вирішені. А тим більше ми перестаємо бути пильними і забуваємо, що щастя-це лише мить і воно не може тривати вічно. А головна героїня про це забула. А ще забула хорошу мамину пораду "Безкоштовний сир тільки у мишоловці". І принци бувають тільки у казках! Хоча хто стане її звинувачувати, адже кожній з нас хочеться стати Попелюшкою, хоча б на тиждень, день, годину... І як же важко встояти біля цієї спокуси!

пʼятницю, 8 серпня 2014 р.

Огляд: Поліна Кулакова "Я пам'ятатиму твоє обличчя"

     З жару з полум'я до моїх рук потрапила перша книга франківської авторки Поліни Кулакової. Відверто книга мене приємно здивувала. Якби я не бачила цю тендітну дівчину особисто і не знала, що це вона написала, я б сказала, що її написав чоловік (напевно це якийсь стереотип сидить в мен). Містика, детектив, криваві вбивства і еротичні сцени. Це хороший український триллер-детектив. Головний герой Андрій втрачає свою наречену. Він вирішує податися з міста разом з своїм другом, який їде до села працювати. І ось тут починаються його неприємності. Далі без спойлерів.
     Читала поночі, тому був момент, коли стало навіть трошки моторошно - полоскотала трішки нерви (я дівчина з багатою уявою). Сподобалась побудова тексту - коли сни переплітаються з реальністю і це виділено в тексті, коли автор перемішує в тексті минулі події і сучасність, тоді весь твір складається як пазлик (до речі, гарно складався, якщо порівнювати з нещодавно прочитаним "Час Ліліт"). Твір логічно завершений (тут люблять наші сучасники погрішити). Відчувається, що авторка досліджувала тему і консультувалась у спеціалістів, бо так просто деякі моменти не вигадаєш, треба мати певні знання. І дякуючи цьому я їй повірила.
     Дякую Поліна за цікавий роман! Буду чекати наступних твоїх книг!